приватний

-а, -е.

1) Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. || Який утримується коштом однієї або кількох осіб. || Пов'язаний з індивідуальним господарюванням. || Який займається індивідуальним господарюванням, володіє чим-небудь індивідуально.

••

Прива́тна вла́сність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина або юридичної особи на конкретне майно (землю, інше рухоме чи нерухоме майно).

2) Який стосується окремої особи (осіб); особистий. || перев. у сполуч. зі сл. життя. Не пов'язаний зі службовою або суспільною діяльністю. || Який не має офіційного значення; не діловий (про розмову, лист і т. ін.). || Який обслуговує окрему особу (осіб) або виконується поза державною службою. || заст. Який не перебуває на державній службі (про лікаря, вчителя).

••

Прива́тна осо́ба — людина як неофіційна особа.

Прива́тним спо́собом — а) неофіційно; б) для окремої особи або поза державною службою.

Прива́тне обвинува́чення — особлива форма кримінального переслідування, що порушується не судовими органами, а за скаргою потерпілого.